Євстахій Крижанівський: «З допомогою вищої школи можемо вирішити будь-яку проблему»

Наприкінці минулого року в Міністерстві економіки України озвучили перелік спеціальностей, які будуть найбільш потрібні нашій державі у найближчі 10 років. На провідних позиціях, зокрема, інженери та технічні спеціалісти для відновлення оборонно-промислового комплексу, випускники STEM-освіти (наука, технологія, інженерія, математика), фахівці енергетичної галузі, професіонали у будівельній галузі (архітектори, проектувальники, інженери). Висновки воєнного часу співвідносяться зі Стратегією розвитку вищої освіти в Україні, визначеною ще до повномасштабного російського вторгнення, коли йшлося про пріоритетне становище технічних та інженерних спеціальностей, котрі мають відповідати на виклики майбутнього, і про затребуваність фахівців, здатних проектувати, впроваджувати нові технології.

                Професії завтрашнього дня

Чому спостерігаємо саме таку тенденцію і що вона означає для здобувачів вищої освіти вже найближчим часом? Про це ми спитали академіка Національної академії наук України, екс-ректора Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, професора Євстахія Крижанівського.

-Такі висновки міністерства абсолютно логічні й цілком на часі, -  зауважує Євстахій Іванович. – Адже йдеться про спеціальності, які готують фахівців і ведуть дослідження в напрямку забезпечення різних галузей економіки України технічними засобами, машинами, обладнанням і всім необхідним для досягнення сталого розвитку країни. Будь-яка галузь не може розвиватись без машинобудування й відповідних технічних засобів. І будь-яку геніальну ідею можна реалізувати тільки за наявності належного обладнання.

А тепер, внаслідок війни, яка завдає країні колосальної шкоди, доведеться не просто відбудовувати знищене, а створювати на новій базі щось прогресивне й сучасне. Бо наука і технології пішли вперед. Яскравий приклад – нафтогазова галузь. У різні часи вона мала різні завдання. На початках – інтенсивний розвиток задля нарощування видобутку, що порушував закони природи. Але зараз маємо інші підходи до утворення вуглеводнів: раніше вважалось, що це – вичерпні джерела енергії, а зараз  виявлено багато родовищ, які вже декілька разів поновлювали свої первинні запаси в Чечні, Арабських Еміратах. Це пов’язано з глибинними процесами, які відбуваються в надрах Землі. В Україні низка родовищ стала нерентабельною й видобуток перервався, однак ми завдали Землі поранення, й рани кривавлять та завдають величезної екологічної шкоди. Тому необхідне регулювання відбору, відповідно до того, скільки вуглеводнів утворюється. Якщо хочемо, щоб на цій землі могли жити наступні покоління, мусимо діяти виважено, ґрунтуючись вже на нових знаннях, сформованих на основі фундаментальних досліджень у технічних спеціальностях.

                Незагоєні рани землі

-До слова,  ще не так давно велись бесіди про необхідність відмовитися від нафти й газу, однак зараз очевидно, що дуже важливо розвивати власний видобуток вуглеводнів, зокрема з огляду на те, що війна потребує не електромобілів, а військової техніки, яка працює на традиційних паливо-мастильних матеріалах. Отже, й без фахівців нафтогазової галузі не обійтись.

-Так і є. І ми маємо вуглеводні, , котрі витікають з уже завданих розробками ран землі і які мусимо постійно відбирати. Припиняти експлуатацію таких свердловин не можна: навіть будучи зацементованим,  потік міграції водню з надр не припиниться. Труба скородує  і він все одно вийде на поверхню. Так і з’являються нафтові плями, котрі розширюються й забруднюють довкілля. Якщо не зупинити цей процес, то підвищення температури на планеті неминуче. Зараз у світі над проблемою працюють великі наукові школи, і в ІФНТУНГ також триває великий комплекс досліджень.

Тому для нас очевидна перспектива економіки завтрашнього дня України, де саме технічні спеціальності й фундаментальні дослідження, спрямовані на розв’язання  технічних проблем, надзвичайно актуальні. Зокрема, з огляду на те, що станом на 2 січня 2023 року завдана росією шкода українській екології оцінювалась 35,3 млрд. доларів. Зараз цю цифру треба множити, мабуть, не на два, а більше. І для нас майбутня перспектива повернення до збалансованого цивілізованого світу – в розвитку точних наук і подоланні тих криз, з якими ми зіткнулись.

На це знадобиться чимало часу. Коли впала Берлінська стіна й Німеччина об’єдналась, то, попри високу культуру виробництва в східній частині , довелося величезні кошти вкласти в екологічні програми, аби очистити її до рівня західної. А в Україні при такій брутальній війні подібної роботи буде дуже багато, й проводити її повинні підготовлені фахівці, з відповідною кваліфікацією. Це мають бути випускники технічних ЗВО. Тож абсолютно зрозуміло, чому нині перевагу віддано саме технічним спеціальностям. На перспективи ІФНТУНГ за цих умов дивлюсь з оптимізмом, бо дослідження, які ми проводили впродовж багатьох років, зараз на часі. Ми повинні забезпечити енергетичну безпеку держави, прогресивне машинобудування, розробку надр без шкоди довкіллю, зменшити негативні впливи на екосистеми, тому такий університет має велике майбутнє – саме тут може бути розв’язана низка важливих  для країни проблем.

                Технічна освіта – відповідь на виклики часу

-Відбудова понищених війною територій ставить на порядок денний гостру гостру потребу в архітекторах, будівельниках, енергетиках тощо. Це характерно тільки для України чи подібна ситуація з технічними фахівцями в усьому світі?

-Це спостерігається скрізь. Кілька років тому, будучи в складі української делегації освітян у Німеччині, почув від колег з німецьких вишів, що технічні спеціальності у них мають проблему з набором студентів. І щоб цей дефіцит покрити вони організовують різні програми, конкурси, покликані залучати талановиту молодь зі Сходу Європи, зокрема з Польщі та України.

-Де ключ до подолання цієї проблеми?

-У створенні сприятливих умов. Адже була колись практика надання підвищених стипендій студентам найзатребуваніших спеціальностей, гарантії першого робочого місця, додаткових стипендій з підприємств-стейкхолдерів, які чекають їх в якості молодих фахівців. І треба враховувати: діти обирають те, що їм подобається. Мій батько був ковалем, я завжди з великим інтересом спостерігав його роботу в кузні, тому й вирішив обрати для себе механічний факультет. З татової сільської кузні виріс до академіка Національної академії наук , відділення фізико-технічних проблем матеріалознавства. Але мої перші спостереження технологій роботи були саме в кузні. Вже будучи науковцем, на іншому рівні перевірив їх у лабораторіях. Якщо зі шкільної лави знайомити дітей з різними спеціальностями, активно вести неформальну профорієнтаційну роботу, знайомити їх з майбутніми професіями, вони ними обов’язково зацікавляться. Треба заохочувати талановитих дітей перспективою вищої заробітної платні й хорошої кар’єри.

 -Ви кажете про гарантію забезпечення першого робочого місця. Але вже зараз просто на підписанні угод про співпрацю між ІФНТУНГ і потужними підприємствами чуємо від стейкхолдерів прохання допомогти з кадрами для виробництва: вони чекають цих студентів уже з третього курсу. Тож проблема першого місця праці для них вирішена вже на студентській лаві.

-Справді, зараз відчутний кадровий голод на виробництві. Втім, не лише в Україні. Пригадую, як під час поїздки до Канади, в регіоні ближче до білих ведмедів, зустрів… випускників нашого вишу на нафтових розробках.

                Українці спроможні творити дива

-Напевно, зараз найбільшим стейкхолдером для університетів є держава, яку треба відновлювати, починаючи від розмінування й до запуску підприємств.

-Ви слушно нагадали про розмінування. От у мене зараз в аспірантурі вчиться підполковник, військовий. Тема його дисертації – вдосконалення засобів розмінування. Також на часі – розв’язанні проблеми поставок зерна: ви ж бачите, як нас блокують. Тому один із докторантів працює над темою транспортування стратегічних вантажів під час воєнного стану. Технічна наука моментально реагує на виклики часу. Відповідати на них можуть фахівці, які мають належну освіту, отриману у відповідному університеті. Тому про що б ми з вами не вели мову, все одно приходимо до вищої школи, де, зрештою, можемо вирішити будь-яку проблему. Не дарма у світі базові наукові центри  знаходяться в університетах: саме тут сконцентровано інтелектуальний потенціал, який можна спрямовувати на розв’язання ключових проблем держави. Приміром, 12 робіт, виконаних в ІФНТУНГ, удостоєні державної премії в галузі науки і техніки. Зараз маємо на базі нашого вишу Технопарк, засновниками якого стали ІФНТУНГ, Інститут електрозварювання ім. Патона, Інститут надтвердих матеріалів ім. Бакуля, Фізико-механічний інститут ім. Карпенка, Інститут геологічних наук, і ми в комплексі вирішуємо питання, що виносяться на порядок денний. В  такому поєднанні освіти й науки – запорука нашого розвитку. Адже ніколи без наукової бази не сформується серйозний фахівець-інженер: переказування матеріалу за підручником – це рівень професійно-технічного училища, натомість його демонстрація на результатах власних досліджень в лабораторіях  – це велика спонука студента до росту.

-Ми зараз здебільшого говоримо про економіку країни, але фахівців технічних спеціальностей гостро потребує й армія. Війна зараз високотехнологічна.

-Будь-яка технологія, будь-який процес можуть бути реалізовані за наявності відповідної техніки. А створювати й обслуговувати її має випускник технічного вишу. Тому міністерство бере правильний курс. Я налаштований дуже оптимістично. Українці спроможні творити справжні дива. Хай би що там говорили про Рентгена- Нобелівського лауреата, але ж  винахід зробив Іван Пулюй. Великі базові фундаментальні дослідження механіки руйнування здійснив Степан Тимошенко. Так, він мігрував до США, але це наш, українець. Перший штучний супутник Землі виготовлений в Дніпропетровську. І Сергій Корольов – наш. Ледь не в усіх великих наукових відкриттях бачимо наших земляків. Просто умови такі були, що тривалий час не мали своєї держави, й інші приписували собі наші здобутки. Зараз, дасть Бог, війна закінчиться, й віднова України відбудеться швидко. Бо в екстремальних умовах людина може здолати такий високий бар’єр, який зазвичай не перестрибнути. Думаю, так станеться і з нашою державою.